Я жив прекрасно, що хотів те й мав,
Безбожно крав, маєтки королівські будував,
Свій унітаз у туалеті золотом покрив
По дурості своїй усі рекорди Гінесу побив.

Набридло українцям це терпіти,
Захотілося біднягам краще жити,
В Межигір’ї хотіли мене зловити,
За всі мої темні справи судити.

Прийшлося мені в Росію втікати,
Путіну за це Крим треба подарувати,
Та байдуже, що українці не хочуть віддати,
Ми з братиком силою будемо відбирати.

Попробував в підпілля я піти,
Та добровільно померти не дали,
В труні я трішки я полежав,
Брат Путін мені бойовий клич дав.

Вставай, мій братику, вставай,
З українців кров пити помагай,
Тепер нап’ємося ми вдосталь крові,
Для цього я воскрес в Ростові.

Ось я воскрес у братньому Ростові 
Утік як пес, бо руки мої в крові,
Небесну сотню на майдані я вже вбив,
У Путіна військову допомогу попросив.

Герої вже в землі лежать,
Але нам треба далі убивать.
Щоб ріки крові потекли, 
А Ми в них плавати могли.

Поки не пізно братики ви схаменіться,
Людей убивати зупиніться,
Священики благословення Вам дали,
Щоб країнами великими править Ви могли.

Дуже хочуть українці ще жити,
Під сонечком теплим ходити,
Діточки наші хочуть у мирі рости
Війська з України, Путін свої забери!